?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Originally posted by mysliwiec at Звіт про відвідування Мордору
Originally posted by [personal profile] vjn at Звіт про відвідування Мордору
Давно вже необхідно було з`їздити по справах у країну північних "братів". Минулого разу був там у квітні - досхочу наївся спілкуванням з орками. Тому відкладав скільки міг. Врешті таки довелось. Втішив себе тим, що буду Штірліцем серед наці - спостерігатиму. Причому, що важливо, спостерігатиму за знайомими, за людьми, яких давно знаю - так краще помітна еволюція їхніх поглядів. По досвіду знав, що переконувати марно, тому краще стримаю себе і просто буду накопичувати інформацію. А потім все опишу. Що і роблю зараз (обережно, дуже багато букофф! Так що подумайте, чи воно вам треба):

У вагоні потягу "Київ-Москва" їхав у купе з уманським заробітчанином і двома пенсіонерами-москвичами родом з України. Заробітчанин хвалився, що йому добре платять на будівництві підмосковної дачі якомусь грошовитому столичному пузаню і показував "патент", що дозволяє йому скільки завгодно перетинати кордон туди-сюди. Спочатку вони говорили про дрібниці, потім перейшли до політики. І полилось з обох боків:
- Так то ж Америка всьо заварила, шоб Росії нагадить. От шо тому Обамі не хватало? - Рішив власть в мірє захватить? А ми ж всігда з Росієй жили дружно, от нашо було всі ці Майдани затівать?
Хахли з малоросами знайшли спільну мову...

На вокзалі в Москві зійшов з тяжким почуттям. У свій час довго жив у Мордорі, але зараз особливо гостро відчув, яке все чуже, холодне, вороже, нелюдське. Ось ідуть люди - на перший погляд звичайні, ведуть дітей, про щось між собою мирно розмовляють, навіть посміхаються, але по досвіду знав: спробуй заговорити про Україну - таке лайно поллється - задихнешся від смороду. Так і було майже у 100% випадків.
Безліч машин з колорадськими стрічками в салонах. Від цього пересмикувало і хотілось швиргонути цеглину чи хоча б плюнути їм у вітрове скло. Мабуть, таку ж реакцію викликали у цивілізованих народів свастики під час другої світової.

Колишній сусід, слюсар, суб`єкт досить недалекий, зустрів запитанням:
- Ну что там происходит? - расскажи. Долго еще этот ПоТрошенко будет народ истреблять?! Никак не нажрется!
Я вже знав, що пояснювати щось марно - проігнорував, перевів на інше - запитав, як вони тут живуть. Він почав жалітися на важке життя, на щоденне подорожчання:
- Ну, санкции санкциями, но это ж не из-за санкций - чиновники все мутят! Нам все хуже, а сами вона какие котеджи строят! Путина на них нет!
(практично ніхто з "критиків" на Путіна не гнав - навіть високих посадовців винують, але Путін... То святе).
Сусідка, викладачка англійської мови, все розпитувала:
- Зачем этот Правый Сектор развязал гражданскую войну? И что же теперь будет с Украиной?
Інша сусідка, бабуся, чіплялася:
- Скажите, а что, правда этот Порошенко такой фашист? Ну что он творит?! Ведь нельзя же так... Я уже телевизор боюсь смотреть - одни оторванные головы, руки и ноги.
Порадив обом взагалі телевізор не дивитись (сам, до речі, так і не вмикав його там. У попередній приїзд спробував було - з`явилось нав`язливе бажання голосно матюкатися, розбити екран чи прямо зараз влаштувати теракт).

Мадам, з якою колись займався психологічною корекцією, ще в попередню нашу квітневу зустріч   довірливо так, "під великим секретом" повідала:
- У нас один знакомый, журналист, был в Киеве. Ну, под прикрытием. Так он рассказывал про ужасы, которые там видел, про фашистов на этом их Майдане…
Я її тоді перервав, сказавши, що сам там був, причому, без будь-якого "прикрытия", і Майдан той не "их", а мій, і ніякого фашизму я там не бачив, а бачив героїзм і самопожертву. У відповідь - ступор і круглі перелякані очі.
Інший колишній знайомий, бізнесмен, зателефонував мені тоді зразу ж після мого приїзду для того, щоб нетерпляче задати питання:
-"Ну как там в Киеве? Победим мы америкосов или они нас?".
Що на таке відповіси? Бачачи тоді таку реакцію майже всіх і переконавшись, що дискусії марні, я виробив універсальну формулу відповіді на їх чіпляння - відповідав:
-"Вам лучше этого не знать, потому что это нарушит ваш психологический комфорт".
Як не дивно, фраза працювала безвідмовно - зразу ж відчіплювались.
А у цей приїзд ситуація помінялась до гіршого (кисельовщина в дії): запитання стали більш агресивними і здебільшого риторичними. Тобто мої відповіді і пояснення не вимагались - не виїжджаючи з Мордору, вони краще мене знали, що робиться на моїй батьківщині, а на мої намагання заперечити відповідали, що я зомбований бандерівською пропагандою. Мадам зі знайомим "журналістом під прикриттям" мені сказала, що не розуміє, чому я маю туди вертатись:
- Зачем Вам в этот рассадник фашизма? Забирайте родных и переезжайте в Россию!
Ага, щас...
А той самий бізнесмен почав дивуватись:
- Почему Украинцы не открестятся от Бандеры и его зверств? И что они нашли в этой Европе и Пиндосии? - там же все скоро накроется медным тазом, а Россия все равно станет мировым лидером.
Сваритись, переконувати, чи дискутувати не став - просто поставив на них хреста. Хоча не завжди вдавалось стримуватись - зазвичай з тими, з ким були більш-менш нормальні відношення, кого вважав адекватними і здатними сприймати аргументи, іноді зривався на безнадійну дискусію. Потім завжди жалів.

Дуже адекватна на перший погляд колишня сослуживиця взялась мене переконувати, що "это Запад хочет разжечь войну на Украине и втянуть в нее Россию. Но Путин как человек разумный никогда не начнет войну против братского народа". А коли я заперечив, що війна вже йде, захоплено українські території, гинуть люди, і якщо Путін дійсно такий "разумный человек", то чому досі йде "на поводу у коварного Запада", не відмовиться виконувати його підступні накази і не виведе війська й зброю з братньої України, скинула маску і зловтішно відповіла: "А не надо было дружить с американцами". Я запитав, чи можна, щоб ми самі, без її дозволу вирішували, з ким нам дружити? На тому й розсталися. Зараз на її сторінці в інтернеті красується девіз:
-"Мои кумиры: Путин, Говорухин, Михалков".

Ще один знайомий переконував мене, що вся справа в тому, що "на Украине запрещают русский язык". Коли я попросив аргументувати, в чому полягають "запреты", якщо у нас є тисячі російських шкіл чи класів, купа російськомовних радіо і телепередач (в тому числі найпопулярніша програма Шустер Live), транслюються кілька російських телеканалів, російськомовної літератури в кіосках і на прилавках чи не більше, ніж україномовної, а сайт Верховної Ради на трьох мовах - українській, російській, англійській? І чи йому говорити про лінгвоцид, якщо у Росії, де проживає кілька мільйонів українців, нуль українських державних шкіл, нуль україномовних радію і телепередач, жодного українського телеканалу і спробуй знайти пресу українською? Отримав унікальну відповідь (причому, без стьобу, на повному серйозі):
- То, что в России нет ваших школ и телевидения - ничего страшного, а вот то, что на Украине недостаточно русских школ - это фашизм.
Розмовляти не стало про що…

Колишня моя студентка з двома з половиною вищими освітами (дві є, третю одержує), що має захмарно оплачувану московську роботу і хизується своєю креативністю й аналітичними здібностями, теж почала мені впарювати про "репрессии против русских на Украине". На моє прохання конкретизувати - про які репресії мова водила у повітрі руками і белькотала щось незрозуміле, врешті все звелося до того, що "это же всем известно". Я знизав плечима і попросив, щоб обов`язково сповістила мені, коли щось конкретне стане "ізвєстно" саме їй.
А потім ця особа взялася мені розказувати про "америкосовскую агрессию против России":
- Все расширяются со своим НАТО - лезут к границам России. Вот сейчас на Украине поставят свои ракеты - в 20 минутах досягаемости от обеих столиц. Не-на-ви-жу!
Доводила, що "никакой российской агрессии нет, у вас там идет гражданская, националистическая война". І зловтішно так:
- Что, америкосы плохо помогают? Что ж так? А ведь это они все заварили - сами же проговорились, что потратили на Украину 5 миллиардов долларов. И что, нужен вам был этот ваш Майдан? На фоне того, что сейчас происходит, Янукович с его золотым унитазом - просто плюшевый зайчик.
Мені стало гидко до блювоти, і на цьому наше спілкування закінчилось.

Посидів у дивному Мордорському інтернеті. В Україні брехлива фашистська київська хунта жорстоко і підступно надає вільний доступ до будь-яких інтернет-ресурсів, а у справедливій, ні разу не зомбуючій антифашистській Росії при намаганні зайти на деякі сайти вискакує ось таке:



Колишній колега по роботі психотерапевт Андрій від початку нашого Майдану відмовчувався, ні про що не питав і сам не коментував, а коли у Скайпі ненароком вийшли на українські події, сказав, що не хоче про страшну тему, бо він "за мир", а мене просив "беречь себя". Цього разу маску скинув. Заходжу - читає в інтернеті про "русссскую вєсну". Далі сам розмову завів:
- Нет, я все могу понять, но детей-то зачем убивать?! Ваши же Донецк постоянно обстреливают! Зачем они вообще туда полезли - с танками, с пулеметами? Зачем?! Люди же просто свободы захотели.
- Андрей, скажи: а ты точно так же реагировал, когда ваши каратели, посланные московской хунтой, истребляли женщин и детей в Грозном? Они же просто свободы захотели! А когда в Беслане подорвали спортзал, уничтожив 30 террористов, а заодно три сотни детей, тоже так же возмущался?
- Ну что ты сравниваешь? Это ж совсем другое!
(а на обличчі блудлива така посмішка, що видає: в глибині душі розуміє, але не визнає, бо то "укропы", а то руссские. Русссским можна все. Просто тому, що руссскіє. Вища раса).
Заходить Оля, дебела матрона, теж колишня сослуживиця:
- Да, снарядами людей просто в клочья разносят! Вчера показывали. А женщину как насиловали? Это ж просто....
- Да-да, знаю, - кажу, - пенсионерку, эпилептичку, а весь автобус смотрел... А мальчика иисусоподобного, в трусиках распяли на доске объявлений...

Вона невпевнено:
- А маму евонную привязали к танку и по площади таскали...
- Точно. Причем, по площади Ленина, которой в Славянске нет. Ну, фашисты, что с них возьмешь?

Вона замовкає, смутно підозрюючи, що стібусь, а потім, поглядаючи на Андрія:
- Ну, вообще-то наши тоже привирают немного... Но их пропаганда! - Это ж вообще ни в какие ворота! - Они ж говорят, что там наши войска на Донбассе! Представляешь, Андрей?
- Да как же не представлять, - кажу, - Конечно там они есть.
- Да лаааадно тебе...
- Ага, еще скажи, что оружия там россиянского нет. Прут бронетехнику составами через неконтролируемую границу...
- Да непра-а-а-вда это...
- Так когда ваши бандеровцы туда поперли танками, - підхоплює Андрій, - люди вообще безоружными их встречали. Стрелков вернулся в Россию с двумя ружьями. Ну сейчас-то, наверное, что-то уже есть. Но танки составами и российская армия - вранье это. Да если б наши войска там были, то давно б уже Киев был бы взят, а твоя мама расплачивалась бы рублями вместо ваших этих гривен. И вообще: скоро ваших этих бандеровских западенцев выпрут с Донбасса, и все сразу прекратится.

Я спробував було щось доводити, бачу - безнадійно: начитаний чувак з вищою освітою, впевнений у своєму високому інтелекті, абсолютно переконаний, що "воду на Украине мутят несколько тысяч бандеровцев из Львова при поддержке америкосов", і варто тільки цих галичан виперти з Донбасу, зразу ж запанує мир. Причому "руссскій мир".
- Ваша эта Украина скоро вообще рассыплется - свет отключают, репрессии идут, народ беднеет, газа и нефти вообще нет...
- Поговорим через два-три года. Когда на месте вашей России будет несколько новых стран, неопасных больше для мира.
- Каких новых стран? (розгублено так).
- Ну, какая-нибудь Сибирская Демократическая Республика, Поволжская, Дальневосточная...
- Да ладно тебе, Россия никуда не денется, у нас нефти, газа, золота и алмазов полно, а вот ваши нищие бандерлоги исчезнут.

Нафта й газ - то національний фетиш, предмет захмарної гордості. Доводити щось безнадійно. Бідні шведи, данці, швейцарці не підозрюють, які вони нещасні голодранці без газу і нафти. Мабуть, тільки через це нерозуміння живуть на порядок заможніше багатих росіян.
А Андрій заводить улюблену мантру всіх мордорців:
- Вот зачем ваша власть поперла туда танками и начала детей убивать? Вот и отгребла по-полной - напоролась на сопротивление опоченцев. А надо было все лишь навсего не запрещать им русский язык.
- Андрей, а ты там был, на Добассе? Своими глазами видел запрещение русского языка?
- Не был, но и так знаю.

Ноу комментс…
Знову Оля включається:
- А тебе не страшно туда возвращаться? Там же эти, с нашивками, Правый Сектор которые...
- И что в них страшного? У вас страшнее.

Оля не зрозуміла...
- Но ведь ты же наш, русский, зачем тебе туда ехать?
У мене від такої заяви щелепа відвисла. Поки думав, як жорсткіше відповісти, вклинився Андрій:
- Да какой он русский? - Он бандеровец! Ты что, не знаешь? - Он же во Львове учился. А все, кто во Львове поживет, становятся бандеровцами.
- Спасибо, - кажу, - Андрей! Именно это я и хотел сказать. Я не ваш. Никакой ни разу не русский. Я укроп. И сторонник Правого Сектора.

Оля в ступорі… Андрій спробував перевести розмову у мирне русло і почав розказувати про те, як їздив на Сочинську Олімпіаду. Про те, як "показали всему миру, кто мы есть, подняли престиж страны, я впервые начал гордиться своим народом и увидел, что Россия действительно поднимается с колен"...
- Ага, а через пару месяцев весь этот престиж засунули в задницу - про Олимпиаду вашу никто уже и не вспоминает, а сами вы стали мировым изгоем...
Одним словом, не вийшла у нас розмова. Я вже не став йому казати про те, що спробував було глянути на відкриття тієї їхньої Олімпіади, але мені те олімпійське "вставание росссиян с колен" здалося таким дрібним на тлі наших епохальних майданівських подій, які перевернули не тільки долю країни, долю Європи, але й, як зараз видно, долю світу, включно з їхнім Мордором. А ті їхні лазерні картинки і танці на стадіоні такими нікчемними виглядали порівняно з героїзмом наших людей на Майдані, де все - на піку: життя і смерть, любов і ненависть, людяність і ницість, самопожертва і зрадництво, що не зміг те їхнє Сочі дивитись - вимкнув телевізора.

Трохи відпочив душею зі старим знайомим - давнім ненависником Путіна і його дій щодо України. Правда, він рідкісний унікум, виключення з усіх правил, до того ж - тільки наполовину росіянин. До речі, мама його - теж виключення з правил. Зв`язала мені у подарунок чудового шарфа з верблюжої шерсті - жовто-блакитного, чим мене дуже розчулила:



Дуже здивувала ще одна моя колишня студентка. Сама завела розмову про наші події - я сказав, що не налаштований зараз про це говорити. На що мені відповіла:
- А что там говорить? И так все ясно, что наши там творят. Я сейчас на работе сама стараюсь эту тему не затрагивать, потому что сразу начинаем ругаться.
Чесно, не чекав...

Зате ще один знайомий... Таке враження, що я був присутній на поступовому загниванні і розкладі людської душі. Отже, історія одніє смерті. Смерті душі:
Знайомтесь: Сергій, у минулому лікар, зараз художник і поет, романтик, пропагандист теорії про вічне життя - через ряд відроджень з втратою колишнього его" і надбанням нового. Автор романтичних пейзажів з альтернативної реальності, крайній пацифіст і гуманіст (колись сказав мені, що якби був вибір - кому вмерти: йому, чи його коту, то, не вагаючись, запропонував би своє життя в обмін на котове). Початок наших майданівських подій він навіть прокоментував
- Народ всегда прав. А народная революция - дело священное.
Я йому з Майдану тоді зателефонував, запросив у Київ, пообіцяв зустріти й поселити - щоб своїми очима революцію побачив, коли ще така можливість буде? Він відмовився - сказав, що кота ні з ким лишити.
Знав би я, яким він стане менш ніж за рік...
Еволюція (швидше інволюція) його поглядів йшла поступово і спочатку не дуже швидко. Коли я ще у свій квітневий приїзд, показував йому фото майданівських касок, розписаних візерунками і квітами, ангелами, пейзажами і біблійними сценами, розгублено так запитав:
- А где же свастики и надписи "режь москалей"?
Потім зателефонував мені і повідав, що йому його знайомий з Харкова написав, що "в украинских частях появились какие-то новые подразделения в черной форме. Общаются по-английски. Явно америкосы. Представляешь?". Явно розраховував на мою солідарність і обурення залученням "піндосів". Я його розчарував: обурення не виказав, а відповів, що не вірю цій інформації - якби це була правда, то це дуже допомогло б моїй країні, але не з нашим українським щастям.
Потім Сірожа сів на улюбленого мордорівського "коника":
- Мне позвонил мой знакомый из Харькова. Ну, тот самый, я тебе рассказывал. Сказал, что в Харькове не дай бог заговорить по-русски. За одно только русское слово могут вытащить из маршрутки и запинать до полусмерти.
Я сказав, що такої маячні давно не чув і що не розумію, як у людей, що живуть в Україні, може вистачати совісті транслювати таку цинічну і грубу брехню. Сірожа мені тоді явно не повірив…

А у цей приїзд зомбовірус вже повністю оволодів його мозком. Риторика змінилась повністю: народ, який "всегда прав", перетворився на фашистів, а душителі "священного дела революции" - на героїв. Зустрів мене радо, почастував кавою. І сказав, що я приїхав з Третього Рейху…
На мій здивований погляд пояснив, що у Третьому Рейху найбільша концентрація геббельсівської пропаганди була у столиці - Берліні, а у сучасній фашистській Україні найбільша концентрація геббельсівської пропаганди теж у столицы - в Києві (лишилось незрозумілим, де саме він тут у Мордорі стикався з бандерівською пропагандою - комп`ютером користуватися не вміє, про інтернет хіба що чув, українських теле-радіо передач чи друкованої продукції там і близько немає, в Україні ні разу не був. Ще й з такою інтенсивною укропропагандою зіткнувся, що зразу зрозумів - чистий Геббельс! Дуже інтригувало, де він зміг знайти таку дієву й інтенсивну українську державну пропаганду? Бо я не зміг: за моїми власними спостереженнями, української державної пропаганди сьогодні не існує - лише поодинокі блогери в інтернеті, та ще декілька недержавних сайтів намагаються протистояти потужному потокові державної російської пропаганди).
А Сірожа, як і всі мордорці, почав мені доводити, що "никаких наших войск" на Донбассе нет:
- А знаешь почему? Потому что во времена Чечни и Афгана, "двухсотые" шли оттуда потоком. А сейчас - нет. Вообще нет, понимаешь?
Ага, Сірожа, так тобі Путя і відзвітував про "двохсоті", які звідти йдуть. Художники - люди наївні. Але у деякі історичні моменти наївність межує якщо не зі злочином, то зі співучастю у злочині.
А він почав мені впарювати, що "на этой войне гибнут простые люди, а наживаются политики и миллионеры. Вот как этот ваш ПоТрошенко".
- А Путина ты относишь к этой категории - политиков и миллионеров, наживающихся на войне?
- Нет, Путин - это другое!
- Какое ж другое, если политическая власть у него абсолютная, а финансовое состояние такое, что Порошенко против него - побирающийся бомж против директора успешного банка?
- Ну, Путин продвинутый человек. Он духовными практиками занимается, восточной философией интересуется. И он стратег. Он же всех обставил! Ты ж видел, как он Крым вернул? - Без единого выстрела! Это ж теперь войдет во все мировые учебники по стратегии! И главное: ваши все Потрошенки и Яйценюхи сосут у америкосов. А Путин сам по себе. Никому не подчиняется. Уважаю его!
- Ну да, как Гитлер был сам по себе. Тоже восточной философией интересовался. Тоже стратег. И тоже вся Германия его уважала. И обожала.
- Ну, ты не равняй только. У нас невозможно обожествление фашистских символов.
- Да? А флажок-то ваш трехцветный - фашистский символ РОА Власова.
- Ну, не надо: российский триколор был намного раньше Власова, и не вина флага, что Власов его себе взял.
- Ну так и свастика была намного раньше Гитлера. И не вина свастики, что Гитлер ее себе взял.
- Что ты мне пытаешься доказать?! Это ж несравнимо! Со свастикой у нас никто на улицу не выходит!
- Да ты что? Ты правда не видел в Москве "Русского марша" со свастиками? А хочешь на улице, недалеко отсюда покажу свастику на стене, и надписи: "Черноту вон из России! Россия для русских"?
- Ладно, не хочу я об этом говорить! Во всяком случае, у нас не пропагандируется гомосятина и извращения эти все.
- Что, правда?! Кстати, ты не читал интервью Людмилы Путиной газете "Гардиан" о Вовиных невинных хобби? Наизусть повторю: "Последние несколько лет наш брак держался только на угрозах. Я думаю, что политическое нагрузки и тотальное недоверие ко всем повлияла на Володину психику. Кабаева - ширма для общества. Я не понимала, почему Володя в каждую поездку забирал с собой собаку (Конни). Последней каплей стали их с Конни странные совместные приемы ванной. В медицине у этого есть название, но я боюсь произносить его вслух"
- Не хочу я это слушать! Это все неправда!
- Ну да, про бога нельзя так говорить…
- Да при чем тут бог?! Почему я должен ей верить? Может и не было никакого интервью и никакой газеты Гардиан. А может и Людмилы Путиной не было? Знаешь, как в индийской философии: все только видимость, Майя, а каков мир в реальности никто не знает. Может и тебя сейчас рядом со мной нет. И меня тоже.
- Во как ты в кусты побежал прятаться. Ну так может и Путина нет?
- Может и нет.
- Ну так может нет и никаких бандеровских фашистов, которые маленьких детей распинают?

Деякий час мовчимо. Потім він запитує:
- А как народ на Украине относится к Порошенке?
- Да ругают его все за мягкотелость, за неспособность дать адекватный отпор, за бесконечные договоры и перемирия (которые Россия все равно нарушает, а наши ребята из-за этого гибнут), вместо реальных силовых действий против агрессора. В общем - недостаточно тверд, "ни рыба, ни мясо".

Сірожа явно розчарований - він чекав, що українці обурені жорстокістю й агресивним фашизмом ПоТрошенка і вимагають від нього припинити геноцид - вбивати, катувати, розпинати і творити злочини проти людства.
Як же ви, Мордорські зомбувальники і зомбі, дістали своїми казками про "кієвскую хунту"! Ви ще справжньої хунти не бачили. Краще моліться, щоб вона дійсно не прийшла - замість тих безхребетних і безпорадних ботанів, що зараз у нашій владі. А то людям вже несила бачити їхню пасивність і режими припинення вогню у відповідь на вашу нахабну агресію й жорстокість, давно вже в суспільстві запит на хунту. Ось тоді, зайчики, будете ви возити свої "двохсоті" не в фурах з гуманітарними конвоями, а потягами. А може й у ваших прикордонних областях почнеться таке, що ви заварили на нашому Донбасі.
А я запитую у Сірожі:
- А не задумывался, почему на территории, контролируемой фашистской киевской хунтой, спокойная мирная жизнь, а там, где типа ополченцы, поддерживаемые Путиным, - кровь, трупы и разруха? И почему так получилось, что за 23 года после распада СССР Украина не вела ни одной войны, а Россия вела их пять (Приднестровье, Абхазия и т..д.), и после этого украинцы - фашисты, а россияне - миролюбцы?
- Не хочу я это вранье слушать!
- Какое вранье? Это факты! Что, не было войск генерала Лебедя в Приднестровье? Не было ваших в Абхазии, Чечне, Северной Осетии, Грузии?
- А что оставалось делать? Не Россия напала, а на нее напали, вот и получили ответку.
- Какие ж вы бедные! То Чечня на вас танки двинет, то Грузия нападет, то Молдавия.
- Да, так и было.
- Ага, и Украина сейчас на вас напала. А перед этим в 1968 на вас напала Чехословакия, в 1956 - Венгрия. В 1940 на вас напали прибалтийские народы, в сентябре 1939 - Польша, а в конце 1939 - Финляндия. В 1920 опять Польша напала, а в 1918 - опять Украина...
- Слушай, зачем ты мне все это говоришь? Я против войны, я не могу видеть жестокости, не могу видеть, что люди не меняются, это все так далеко о того, зачем мы пришли в этот мир…
- Красиво, но по Станиславскому НЕ ВЕРЮ! Даже если б ты действительно такую нейтрально-отстраненную позицию занимал, то не обвинял бы одну сторону, а другую, во главе с вашим кремлевским опарышем, всячески не выгораживал бы и не поддерживал. Слушай, давай начистоту: если уж у тебя нет возможности разобраться в ситуации и нет сил не любить Путина, то хотя бы не поддерживай его так явно и побудь в стороне от того, что сейчас происходит в Украине.
- А я не только в стороне не буду, я, если понадобится, сам поеду Донбасс от ваших защищать.

АБЗАЦ! Вже не здивуюсь, якщо справді поїде колишній поет і пейзажист, а нині імперський романтик Сірожа на окупований Донбас (подивитися на український Майдан у свій час кіт завадив, приїхати вбивати українців кіт вже не завадить). Не впевнений, що гарно вправляється зі зброєю, але згадає свої хірургічні навички - зможе полонених українців допитувати, очі їм ложкою виймати, голови живим відрізати. Отримає погоняло "Хірург". І прийде день, коли в інтернеті з`явиться фото: наш "гуманіст" у заплямованому кров`ю халаті стоїть поряд з татуйованими бандюками на тлі розчленованих трупів наших солдатиків, з головою "укропа" в одній руці і його очними яблуками на нервах - в іншій. І підпис: "Моторола, Бес, Чепушило, Ржавый, Сопля, Глист, Упырь и Хирург- лучшие люди Новороссии!".

Який все таки епохальний психологічний експеримент провів кремлівський карлик! Кілька місяців - і з людей спали маски, сповзла облуда, виявивши хто є хто насправді у цьому житті. І дивним чином розвиднілось: той, хто нічим не виділявся, раптом виявився справжньою людиною зі стрижнем, зі здоровою сильною душею, готовим відстоювати правду і добро. А той, хто був на виду і навіть вважався вільнодумцем і радикалом, виявився боягузливим хробаком чи безмозклим зомбаком з атрофованою совістю і смердючою продажною душею.

"Ітогі падвєдьом" (©):
у цей приїзд я втратив майже всіх своїх мордорівських знайомих і тих, кого вважав мало не друзями. Розстались без скандалів, але відносно декого маю мстиві плани дати "на доріжку" смачного копняка по інтернету. Не за себе - за Україну.

Страшенно втомився морально у цей приїзд - ніяк не міг дочекатись, коли ж поїду додому. Так, там війна, смерті, нелегке життя, але ж там таке повітря свободи, такі надії, такі можливості, більшість з яких залежать тільки від нас самих, а не від "баріна". І вповні зрозуміти це зможе лише той, хто на тиждень-другий приїде в Мордор і відчує це. По контрасту.
Коли їхав назад, то перетнувши кордон, побачивши нашу рідну землю, наших людей, жовто-сині прапори на будинках, таке відчув... Щось защеміло в грудях і мало не сльози на очах. Не міг від вікна відірватись - все дивився й дивився. Не передати…

ВИСНОВКИ, ЯКІ ЗРОБИВ:

1) Незважаючи на те, що російським матерям з окупованої України пішли тіла їхніх дітей у цинках, незважаючи на санкції і падіння рівня життя, ніякого очікуваного багатьма прозріння мордорців не настало (рідкісні поодинокі випадки, які були такими і до санкцій, не рахую).

2) Навпаки - стають все більш неадекватними, відходять від реальності і починають жити у придуманому, деформованому світі. Схоже на незворотній розпад особистості при психічних захворюваннях. Або на розпад особистості алкоголіка.

3) І як безнадійно лікувати алкоголіка, коли він цього сам не бажає, так само безнадійно лікувати зомбованого мордорця. Аргументи безсилі, бо ж "обмануть меня нетрудно - я сам обманываться рад". Будь-які факти про реальний стан речей обрушують їхню картину світу, де Мордор - то сама доброта і любов, де їхня "голубоглазая Рассія" - непримиренний борець з фашизмом, несправедливістю і збоченнями, "страдаліца" за світове зло, месія, що несе у світ духовність і щастя, богообрана земля, непереможна і незламна, її всі гноблять і оббріхують, "но ми всьо равно пабєдім!".
А ти їм факти наведеш і розкажеш, що їхня кроткая Рассєюшка - то насправді смердюча зубаста потвора, яка пожирає чужих і свох дітей і тягне світ до ядерної прірви? І що вони з тією правдою робитимуть? Вона їм треба? До останнього будуть чіплятись за те, що єдине наповнює сенсом їхнє життя.

4) Тому дискутувати, аргументувати, наводити факти - невірна, абсолютно безнадійна тактика. Більш того, сам факт дискутування з ними, аргументування, наведення фактів сприймається ними як слабкість і доказ власної правоти - типу "они оправдываются, значит неправы".

5) Найкраща тактика - презирливе насміхання, стьоб і ржач над їхніми божками і "духовними скрєпами". Причому, робити це треба з "позиції зверху" - приблизно так, як мудрий дорослий поблажливо посміхається над лепетом нерозумної дитини. Можна навіть їх пожаліти, можна щиро висловити їм своє співчуття за те, що вони опинилися в такій глибокій дупі. Можна співчутливо запитати, чи не можемо хоч чимось їм допомогти ("бо ж браття все таки!").
Такого відношення мордорці просто не здатні витерпіти: це єдине, що пробиває їхні захисні психологічні бар`єри і вражає у саме ватне серце. Вони до такого не звикли, такого вони не чекали, відбувається збій програми: "Как это, хохлы нас жалеют?! Нас, суперлюдей?! Не может быть!". А далі  їхня месіанська самовпевненість репається з голосним тріском: "Нет, это мне кажется, сейчас ущипну себя и все исчезнет… Это что же, над нами стебутся? Что же это? Как же это?...". І світ їхній розбивається на друзки...

(c)http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/24417.phtml

Оригінал цього допису розміщено на платформі Dreamwidth за посиланням http://vjn.dreamwidth.org/922846.html

Столиця Мордору (з літака над Шерємєтьєво в бік Останкіно), зима-2006
Фотограф А.Петренко.



Этот пост размещен также на http://mysliwiec.dreamwidth.org/

Tags:

Comments

( 11 comments — Leave a comment )
roar22
Dec. 16th, 2014 01:04 pm (UTC)
Ваш текст прочел с удовольствием. А вот мой:
Путин дал академикам срочное задание – определить, чей он прямой потомок, Чингисхана или Рюрика? Хочется того и другого, но истина дороже. Ему сходу предложили: мама от Чингисхана, папа от Рюрика, доказательство через час.
Путин повертел головой, понюхал воздух. Нет, говорит, папа на Рюрика, сознаюсь, не тянул – по причине общей плюгавости, хотя мама чистый Чингисхан, против правды не попрешь, особенно когда со сковородкой шла на загулявшего Рюрика. Так что думайте, товарищи.
Но тут нарисовалась Кабаева: мой род из улуса Батыя. Поэтому тема Чингисхана закрыта! – Путин опешил, почесал верхнюю репу: а Тимур еще не занят?..
Дальше в http://roar22.livejournal.com/10121.html
juic
Dec. 16th, 2014 01:06 pm (UTC)
Это дым из котельных. Повесьте фото на стену, и молитесь, чтобы Мордор не перестал поставлять вам уголь для ваших котельных, иначе такая картинка стант для вас несбыточной мечтой:)
archaeopteryxus
Dec. 16th, 2014 01:16 pm (UTC)
>>и молитесь, чтобы Мордор не перестал поставлять вам уголь для ваших котельных, иначе такая картинка стант для вас несбыточной мечтой:)

- Молиться надо кому-то в "Мордоре", что бы кое-кто на Украине продолжил их содержать и покупать ненужный (в смысле, Украина может купить на более выгодных условиях в других местах) Украине уголь. А другим в том же самом "Мордоре" молиться, что бы кто-то другой продолжал их содержать через покупку ненужного Украине газа.
juic
Dec. 16th, 2014 01:40 pm (UTC)
Вы, простите, совсем там упоротые?:) Свои пресс-релизы от Минэнерго почитай, дурашка:)
В ЮАР уже купили:) Это при том, что уголь, как и газ/нефть - законтрактован, т.е. торгуются свободно очень малые объёмы, менее 10%. И по биржевому курсу. Суда для перевозки тоже у стенки не стоят - зафрахтованы заранее. Вы свою репутацию, как покупателя, в очередной раз уронили - привыкли воровать у москалей, а тут облажались, рефлекс же:)

Всё ненужное скоро перестанут вам продавать. И все ненужные зробитчане вернутся - конкуренции с таджиками не выдержат.
archaeopteryxus
Dec. 16th, 2014 02:00 pm (UTC)
*** Вы, простите, совсем там упоротые?:) Свои пресс-релизы от Минэнерго почитай, дурашка:) ***

- Да, да, по телявизору сказали.

*** В ЮАР уже купили:) ***

- "Купили". Потому и "купили", что добрые и не очень люди посчитали, что РФию все же надо продолжить содержать.

*** Это при том, что уголь, как и газ/нефть - законтрактован, т.е. торгуются свободно очень малые объёмы, менее 10% ***

- Полагаете, что на свете еще и угля "дефицит"? Что не только весь мир никак не может жить без "русской" нефти и "русского" газа, так еще и угля?

*** Суда для перевозки тоже у стенки не стоят - зафрахтованы заранее. ***

- Да, нету на свете судов. Все заранее и навсегда зафрахтованы.

*** Вы свою репутацию, как покупателя, в очередной раз уронили - привыкли воровать у москалей ***

- Да, "воровали" прямо таки исконно москальский газ. Исконный, примерно как в "Москва 2042". А теперь этот исконный москальский газ толи кончается, толи непонять что и "хохлы" зловредно покушаются на исконный "кацапский" уголь. Так покушаются, что им насильно хотят его продать, а они упираются. Как и газ, ворують гады и нет бы их отключить, ан нет, главный предмет переговоров, это заставить Украину покупать ненужный ей газ. А теперь еще и ненужный ей уголь. Согласен, репутация не очень. В наше время стране, находящейся в сложном положении содержать еще и начальство россиян, это странная идея.

*** И все ненужные зробитчане вернутся - конкуренции с таджиками не выдержат. ***

- А выдержат ли москали конкуренции с таджиками, узбеками, китайцами, азербайджанцами, армянами?

Edited at 2014-12-16 02:08 pm (UTC)
atytarenko
Dec. 16th, 2014 03:18 pm (UTC)
Вы зачем это написали? Чтобы показать, что русские украинцев терпеть не могут? Так это общеизвестный факт.
archaeopteryxus
Dec. 16th, 2014 01:26 pm (UTC)
Просто все, кого касается, должны сказать хотя бы у себя в голове, что надо рано или поздно сделать. И что никто за них этого не сделает.

Edited at 2014-12-16 01:27 pm (UTC)
archaeopteryxus
Dec. 16th, 2014 01:46 pm (UTC)
*** Вам лучше этого не знать, потому что это нарушит ваш психологический комфорт ***

- Интересно, как все приходят к похожему выводу. Да, живут себе люди и все ведь у них как настоящее: какие-то представления, переживания. Что им сказать? Что они персонажи телерепортажа?

Есть несколько важных последствий пост.совковой действительности. Среди них дегуманизация. Раскол: на тех, кто в телерепортаже и на тех, кто из него выпал. Может и не хотел вовсе выпадать, но выпал. Сейчас в РФ многие охают и ахают. Мол, да как же такое - опять ограбление всех - может происходить. А ведь можно хотя бы предположить, что помимо живущих в телерепортаже, есть и те, кто этот телерепортаж ведут и пока еще помнят, что он телерепортаж. Как они могут относиться к персонажам мультфильма, который они сами же и производят?
atytarenko
Dec. 16th, 2014 03:23 pm (UTC)
угу. Им ысем не позавидуешь. А дальше бкдет хуже, разрыв ТВ и реальности будет нарастать. В СССР хоть ТВ ни кто не верил. Но с временем каждому прийдется себе сказать, что он - лох и дурак, которого дешево развели. Либо переть через границу на танках приводить реальность к соответствию с ТВ.
alexeymeeres
Dec. 16th, 2014 09:59 pm (UTC)
Не скажите, кое-что даже в тупых мозгах меняется. Как надо мной смеялся один знакомый ватничек из Самары сразу после Крымнаш. Как мы вам дали, как мы всех уделали. И за газ теперь будете платить как скажем и Южный поток запустим. И ничего нам никто не сделает... Вот прямо такими словами, да с ухмылкой. Я промолчал, не стал ничего объяснять. А сегодня мы с ним опять встретились и шепнул мне бог в ухо - спроси у него, как дела? И что я услышал? Какие-то гады поссорили два братских народа, и впереди трудные времена и цены будут расти. Я его успокаиваю - да ничего не будет, Путин то у руля, он все исправит. Путин козел... В общем я ему Путин - гений, а он мне возражает. Я давлюсь от смеха, еле сдерживаюсь. Нет, картина прояснятеся. А ведь это даже не начало, это начало начала.
atytarenko
Dec. 16th, 2014 10:23 pm (UTC)
только начало
( 11 comments — Leave a comment )

Profile

Sir Humphrey
atytarenko
atytarenko

Latest Month

October 2017
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Paulina Bozek